Feeds:
Записи
Комментарии

Archive for the ‘Населені пункти Андрушівського району’ Category

Андрушівський район утворений 7 березня 1923 року в складі Житомирської округи з 18 сільськими радами: Андрушівської (Андрушівська, Гальчинська, Гардишівська, Котівська, Крилівська, Міньківська, Нехворощанська, Павелківська) та Котельнянської (Антопіль-Боярська, Волосівська, Іванківська, Івницька, Ліщинська, Ново-Котельнянська, Руднє-Грабівська, Старо-Котельнянська, Тулинська, Туровецька) волості Житомирського повіту.
17 червня 1925 року район підпорядкований Бердичівській окрузі. При цьому частину сільських рад (Руднє-Грабівська, Туровецька, Івницька, Тулинська, Ліщинська, Волосівська, Ново-Котельнянська, Старо-Котельнянська, Антопіль-Боярська та Іванківська) залишено в складі Левківського району Волинської округи.
Одночасно, від розформованих Коднянського району Волинської округи, Ходорківського та Вчорайшенського районів Бердичівської округи до району приєднано Велико-Мошківецьку, Ляховецьку (без села Розкопана Могила), Мало-Мошківецьку, Волицьку, Зарубинецьку, Корчмищенську, Степківську, Яроповицьку, Війтовецьку і Городищенську сільські ради. Протягом 1925-1926 років створено Гарапівську, Забарську, Лісівську сільські ради. 15 вересня 1930 року зі складу розформованого Іванківського району передано Котельнянську селищну раду, Антопільську, Волосівську, Іванківську, Івницьку, Ново-Котельнянську, Старо-Котельнянську, Старосільську сільські ради. Протягом 30-60-х років району підпорядковано Лебединецьку, Бровківську сільські ради Ружинського району, Городківську, Каменівську та Малоп’ятигірську сільські ради Вчорайшенського району. В цей же час відбувалися зміни у внутрішній мережі низових адміністративних одиниць.
20 жовтня 1938 року села Андрушівка та Червоне віднесено до категорії селищ міського типу. В період тимчасової окупації району було створено дві сільські управи. В ході укрупнення сільських рад ліквідовано Гарапівську, Корчмищенську, Котівську, Старосільську, Гардишівську, Городищенську (11.08.1954 р.), Лісівську, Малоп’ятигірську, Новокотельнянську (05.03.1959р.) сільські ради.
Постановою Президії Верховної Ради УРСР від 30.12.1962 року Андрушівський район ліквідовано, сільські ради передано до Бердичівського та Попільнянського районів.
4 січня 1965 року відновлено у колишніх межах. З другої половини 60-х років відбулися незначні внутрішні зміни у складі району: селище міського типу Андрушівка віднесено до категорії міст районного підпорядкування, утворено Малоп’ятигірську (03.04.1967 р.) та Новоівницьку (29.07.2004 р.) сільські ради.

Read Full Post »

Андрушівський район розташований в південно-східній частині Житомирської області в зоні лісостепу. Територія району займає 95,6 тисяч га, межує з п’ятьма районами області. На півдні – з Козятинським районом Вінницької області.
Переважну частину території району складають високородючі грунти. В південно — західній частині переважають чорноземні, а в північно-східній – сірі лісостепові грунти.
З корисних копалин зареєстровані поклади піску, глини, вапняку, торфу, гранітів, бурого вугілля.
Площа лісів 8,5 тисяч га. Основні породи дерев: дуб, граб, сосна, вільха.
Площа водяного дзеркала річок, озер, ставків 1,9 тисяч га. Територією району протікають річки: Гуйва, Пустоха, Ірпінь, Руда, Лебединець, Ів’янка, Кам’янка, Горбатка, Унава, Білуга, Боярка.
Клімат помірно-континентальний з теплим вологим літом та м’якою хмарною зимою. Пересічна температура січня — 5,6 С, липня + 18,7 С. Період з температурою понад + 10 С становить 156 днів. Опадів 527 мм на рік, з них 60% випадає в теплий період року. Висота снігового покриву 20-25 см.
В лісах району росте багато чагарників та багаторічних трав’янистих рослин, які дають їстівні плоди та ягоди : ліщина, калина, малина, глід, суниця, чорниця та інші. Зелена аптека району — близько 400 видів лікарських рослин. Ліси району багаті на гриби. Серед їстівних грибів найбільш поширені білий гриб, підберезовик, маслюк, опеньок, моховик.
Головне багатство лісів району становлять копитні ссавці : лось, благородний олень, козуля, дикий кабан.
Найбільші з гризунів — бобер, білка.
Хижі ссавці представлені лисицею. Досить поширені борсук , мала куниця, чорний тхір, ласка, горностай.
Орнітофауна представлена білим лелекою, сірою чаплею, чайками, сірими куріпками, крижнями, лебедями і т.д.
Водоймища району придатні для риборозведення. Вирощують коропа, білого амура, товстолобика.

Read Full Post »

Площа району — 955,9 кв. км, населення — 56,7 тис. чоловік, з них сільського — 41,9 тис. Середня густота населення — 59 чоловік на кв. кілометр. 2 селищним і 25 сільським Радам депутатів трудящих підпорядковано 41 населений пункт. На території району 70 партійних, 81 комсомольська, 121 профспілкова організації. В економіці провідне місце належить сільському господарству. Тут — 24 колгоспи, 2 радгоспи, 7 промислових підприємств, 3 залізничні станції, З будівельні організації. Населення обслуговують 50 медичних закладів. Мережа народної освіти налічує 36 загальноосвітніх шкіл, у т. ч. 14 середніх, 16 восьмирічних, вечірню школу робітничої молоді, заочну середню школу. Працюють сільське профтехучилище, школа фабрично-заводського учнівства, музична школа, будинок піонерів, 42 дитячі садки і ясла. Культурно-освітню роботу проводять 23 будинки культури, 17 клубів, 77 бібліотек, у т. ч. 36 шкільних. Є 47 стаціонарних кіноустановок, з них 27 широкоекранних. У районі — 6 пам’ятників В. І. Леніну, 63 пам’ятники та обеліски вічної Слави воїнам-визволителям і односельцям, які загинули в боях проти німецько-фашистських загарбників під час Великої Вітчизняної війни.

На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний уст

Read Full Post »