Правовстановлюючі документи на житло

За Цивільним кодексом України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб і володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Але, абз.3 ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України визначено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дано визначення державній реєстрації речових прав на нерухоме майно (далі — державна реєстрація прав) , як офіційному визнанні і підтвердженні державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 вищезазначеного Закону України обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним особам, а саме: — право власності на нерухоме майно. Ст.18 цього ж закону визначено, що підтвердженням виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно (правовстановлюючим документом) є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видається державними реєстраторами спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державної реєстрації прав.

Валентина Сіра,
начальник управління юстиції

Read Full Post »

Всілякі «Е» в маркуванні продукції

Згідно з даними Продовольчої комісії Євросоюзу, деякі західні фірми розширюють виробництво та експорт до країн СНД не тільки екологічно небезпечних, а й заборонених продуктів харчування.
Наприклад, кола і маргарин, які виробляються в Німеччині та Голландії і постачаються в СНД та Східну Європу, консервовані ракоутворюючим емульгатором, позначеним на упаковках символом Е-330. Ця продукція заборонена для продажу в країнах — членах Організації економічного співробітництва і розвитку. Коли читаєш склад продукту, дедалі частіше натрапляєш на речовини, позначені літерою Е та цифровим кодом. Це так звані харчові добавки, які не є обов’язковими компонентами продуктів, але можуть значно знизити витрати виробника, якщо використовуються замість натуральних складників. Хоча ці добавки і дозволені для використання, вони можуть бути шкідливі та навіть небезпечні для організму людини. Код кожної харчової добавки визначає, до якої категорії вона належить. Е-100-199 — барвники, Е-200-299 — консерванти, Е-300-399 — антиоксиданти, Е-400-599 — стабілізатори, емульгатори, Е — 600 — 699 — підсилювачі смаку та аромату, Е — 900 — 999 — антифламінги (піногасники та інші речовини). Наведу найшкідливіші і заборонені харчові добавки.
Підозрілі: Е 104, Е 122, Е 141, Е 150, Е 171, Е 173, Е 241, Е 477.
Небезпечні: Е 102, Е 110, Е 120, Е 124, Е 127, Е 129, Е 155, Е 180, Е 201, Е 220, Е 222, Е 223, Е 224, Е 228, Е 233, Е 242, Е 270, Е 400, Е 401, Е 402, Е 403, Е 404, Е 405, Е 501, Е 502, Е 503, Е 620, Е 636, Е 637.
Дуже небезпечні: Е 123, Е 510, Е 513, Е 527.
Заборонені: Е 103, Е 105, Е 111, Е 121, Е 123, Е 125, Е 126, Е 130, Е 152, Е 216, Е 952.
Спричиняють висип: Е 310, Е 311, Е 312, Е 907.
Підвищують рівень холестерину: Е 320, Е 321, Е 338, Е 339, Е 340, Е 341, Е 450, Е 451, Е 452, Е 453, Е 454, Е 461, Е 462, Е 463, Е 465, Е 466.
Сприяють кишковим розладам: Е 343, Е 626, Е 627, Е 628, Е 629, Е 630, Е 631, Е 632, Е 633, Е 634, Е 635. Порушують артеріальний тиск: Е 154, Е 250, Е 251.
Сприяють розвитку раку: Е 131, Е 142, Е 153 Е 210, Е 211, Е 212, Е 213, Е 214, Е 215, Е 216, Е 219, Е 230, Е 240, Е 249, Е 252, Е 280, Е 281, Е 282, Е 283, Е 330, Е 338, Е 339, Е 340, Е 341Е 450, Е 451, Е 452, Е 453, Е 454, Е 461, Е 462, Е 463, Е 465, Е 954.
Шкідливі для шкіри: Е 151, Е 160, Е 231, Е 232, Е 239, Е951, Е,Е,Е,Е,Е,Е.

Віктор Пташник,
завідувач санітарно- гігієнічним відділом Андрушівської райСЕС
Новини Андрушівщини

Read Full Post »

Що необхідно знати про туберкульоз?

В Україні епідемія туберкульозу спостерігається з 1995 року. Зафіксовано розповсюдження всіх форм хвороби. Кожної години в нашій країні на туберкульоз захворюють 4 людини, і помирає 1 хворий. При цьому на обліку перебуває 515 тис. громадян України, хворих на туберкульоз – це другий показник по Європі після Росії. Але найстрашніше у всій цій ситуації те, що більшість українців абсолютно нічого не знає про туберкульоз. Зокрема, на достатньо низькому рівні обізнаність підлітків і молоді про симптоми цього захворювання, шляхи зараження, вплив на організм і наслідки. Саме тому одним з невідкладних заходів подолання епідемії туберкульозу у Загальнодержавній програмі протидії захворюванню на туберкульоз у 2007–2011 роках визначено удосконалення системи інформування населення з питань профілактики і лікування туберкульозу, проведення просвітницької роботи серед громадян України.
Тому в рамках районної акції «Ехо» Андрушівський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді 22- 26.03 2010 року провів тижневик присвячений до дня боротьби з туберкульозом під гаслом «Що необхідно знати про туберкульоз!». В рамках тижневика було проведено виставку соціальної реклами на тему «Що необхідно знати про туберкульоз?» на базі Андрушівської гімназії до якої залучались волонтери Центру.
Поширенню епідемії туберкульозу сприяє епідемія ВІЛ-інфекції, СНІДу. Саме вона визнана основною причиною зростання смертності серед хворих на туберкульоз у всьому світі, тому проведено серію тренінгів «ВІЛ -інфекція та шляхи передачі». Кожен з нас щодня вирішує безліч різних проблем та питань. Часом “нагальні” та “невідкладні” справи примушують забути про себе. Навіть почуваючи себе хворими, ми відкладаємо візит до лікаря, бо не вважаємо нашу недугу вартою уваги та дорогоцінного часу. Іноді бракує необхідної інформації, або нами володіють хибні переконання, які заважають вчасно звернутися за допомогою, тому районний лікар-фтизіатр на кожному заняті наголошував, що помітивши будь-яку із ознак захворювання необхідно звертатися до лікаря, ні за яких умов не займатися самолікуванням. Найбільшу вірогідність захворіти має та людина, в якої під час “зустрічі” з мікобактерією туберкульозу знижений імунітет. Тому основною метою тренінгових занять донести молоді, що саме вони самі можуть попіклуватися про стан своєї імунної системи. Відмовитись від шкідливих звичок (паління, вживання наркотичних чи токсичних речовин, зловживання алкоголем), дотримуватися режиму регулярного та повноцінного харчування. Відсоток інфікування більший у людей з групи ризику, бо в них імунітет знижений внаслідок способу життя та поганого харчування. Крім того, високий ризик захворіти мають діти, бо їх імунна система ще не сформувалася. Тому Андрушівський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді працював з дітьми та молоддю такої категорії: діти із сімей, які перебувають в складних життєвих ситуаціях, діти з девіантною поведінкою, які стоять на внутрішкільному обліку. Протягом тижневика «Що необхідно знати про туберкульоз!» було охоплено близько 100 осіб, розповсюджено 4 види буклета в кількості 200 шт (Як вберегтися від туберкульозу?, Що необхідно знати про туберкульоз?, Туберкульоз – виліковний!, Здолаємо туберкульоз!)

Андрушівська районна державна адміністрація

Read Full Post »

Що таке фото?

Слово «фото», «малюнок» походить від грецького — «Світло» і — «Пишу». Що таке фото і що таке фотографія? Фотографія — це результат процесу фотозйомки, завдяки якому можна запам’ятати швидкоплинне мить у віках. Фото та фотографія — це результат перенесення зображень об’єктів на папір або цифровий носій за допомогою світла і різних фізичних і хімічних процесів.

Навіщо потрібна фотографія? Чому фотографії та фото такі популярні?

Фото і малюнок необхідні для створення сімейного архіву спогадів кращих і найщасливіших моментів в житті. Як відомо, життя швидкоплинна, і те, що сьогодні нам здається вічним і непорушним, завтра стає фантомом. А малюнок допомагає людям подумки повернутися в минуле. Весільні фотографії навівають спогади про весілля, одруження або вінчання. Фото улюблених людей зберігають у гаманцях і гаманцях, а портрети сім’ї ставлять на робочому столі.

Крім цього, фото та малюнок широко використовується як доказ у кримінальних та цивільних судових справах. Правда, якщо плівкова фотографія є 100% доказом наявності або відсутності будь-якого факту, то цифрова фотографія в силу того, що може бути легко змінена і підроблена, є належним доказом тільки в деяких випадках.

Що таке плівкове фото? Плівкова малюнок, фото — це малюнок, створена за допомогою різних фотоматеріалів, на поверхні і всередині яких здійснюються фотохімічні процеси.

Що таке електро фото або електрографічний малюнок? Електрографічний фотографія — це фотографія, зроблена за особливою безсрібним технології шляхом переносу Фотообраз зображення.

Що таке цифрове фото і малюнок? Цифрова фотографія — це електронний фото, в якому здійснюються аналогові процеси при русі електричних зарядів. Цифрове фото дуже зручний у використанні: за допомогою цифрового фото апарата можна назнімали кілька тисяч знімків за одним разом, а потім, не роздруковуючи їх, переглянути та відредагувати їх у себе вдома на комп’ютері, а потім роздрукувати прямо вдома за допомогою фото принтера.

Коли з’явилася перша фотографія? І за допомогою чого вона була зроблена? Першим апаратом з «виробництва» фото була камера, так звана «обскура», а після — «фотографічний апарат». Офіційно роком народження найменування «малюнок», слова «фото» є 1939 рік.

Яким буває малюнок? Фото буває чорно-білим і кольоровим. Природно, що кольорова фотографія виглядає більш життєво і привабливо. Зате чорно-біла фотографія допомагає підкреслити урочистість моменту. Фотографія буває пейзажна та художня, портретна і повсякденне, репортажна та інш.

До речі, фотогенічність людини визначається зовсім не його красою, а скоріше навпаки, різкістю ліній особи — чим більше різких вигинів на обличчі людини, тим воно ефектніше виглядає на фотографії, і тим краще воно запам’ятовується — сильніше врізається в пам’ять.

Фото та відео послуги.
Зйомка весіль, ювілеїв, вечірок.
Відео-обробка з цифрових носіїв.
Замовляйте в Андрушівці та Андрушівському районі за e-mail адресою.

Read Full Post »

Медична етика і Андрушівка

Під етикою розуміють науку про суть, закони виникнення, розвиток і функції моралі, про відносини між людьми і обов’язки, які випливають з цих відносин. Вперше термін «етика» застосував Арістотель, який розумів її як філософію моральної поведінки людей.
Медична етика вийшла з надр загальної етики і її слід розглядати як специфічний прояв загальної етики. Медична етика — це вчення про роль моральних засад у діяльності, медичних працівників, про їх високогуманне ставлення до людини як необхідну умову успішного лікування хворого.
Суть можна викласти такими словами: «До хворого треба ставитись так, як ти хотів би, щоб ставились до тебе».
Після закінчення вищих медичних навчальних закладів молоді лікарі дають клятву Гіппократа. Клятва вимагає від лікаря бути завжди готовим надати медичну допомогу хворому. В медичних училищах випускники дають Урочисту обіцянку, яка певною мірою відображає зміст присяги лікаря.
До питань етики належать також і медичні помилки, які слід відрізняти від злочинних дій, що караються законом. Професійні помилки можуть бути пов’язані з недостатнім рівнем знань, відсутністю досвіду, недосконалими методами дослідження.
Щороку чимало інституцій проводять в Україні дослідження порушень прав людини в державних установах, і незмінно медичні заклади входять у першу п’ятірку порушників. У 2007 р. АЦ «Соціоконсалтинг» провів соціологічне дослідження «Вивчення громадської думки як інструмент моніторингу дотримання прав пацієнтів в Україні» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Результати опитування показали, що більшість опитаних вважає систему охорони здоров’я України небезпечною (63%). 80% респондентів вважають, що за останні 5 років ситуація в системі охорони здоров’я не змінилася або погіршилася. Причини: низька поінформованість населення України про права пацієнтів, фінансові проблеми медичної галузі, недосконале законодавство.

Проблема — в нашій пасивності.

— Чи відомі Вам випадки успішного відстоювання громадянами своїх прав в Україні?

Не менш типові приклади індивідуального порядку. Більшість із них є похідними від нехтування нормою статті 28 Конституції — «кожен має право на повагу до його гідності». Це стосується спілкування громадян як з представниками органів управління, так і правоохоронних структур.

Так, мені відомі випадки успішного відстоювання громадянами своїх прав. На жаль, це швидше винятки, ніж типові випадки. Як правило, їм допомагали висококваліфіковані (і — високооплачувані) адвокати. Іноді — рідко — їм допомагали так звані правозахисники. Надзвичайно рідкісні випадки, коли самі громадяни України, озброївшись терпінням і правовими знаннями (а не емоціями), добивалися конкретної справедливості. На жаль, реальне перетворення подібних випадків захисту себе самого на масштабне явище сьогодні неможливе. Причина очевидна — радянські люди, котрі мешкають у пострадянських умовах, просто не розуміють, що саме вони повинні навчитися відстоювати свої права.. У переважній більшості випадків радянська людина, не бажаючи сама включатися до процесу відстоювання справедливості, шукає якогось академіка Сахарова, який, відкинувши всі свої особисті і професійні справи, повинен захищати такого-то… Проблема — в радянській ментальності, тобто в ментальності раба.
Я можу навести приклад: в Америці вчитель третього-четвертого класу веде своїх учнів до суду, щоб вони спостерігали за судовим процесом. Таким чином, дитина сама засвоює певні звички, знання, які в умовах самого уроку в школі неможливо передати. Скільки, для прикладу, наших дітей знає, що ніхто з дорослих не має права вимагати, щоб дитина показала, що знаходиться в її кишені? В Америці це знає кожний учень. Це речі, які закладаються в менталітет у ранньому віці, — і вони відбиваються на поведінці дорослої особи.
Держава рахуватиметься з нами лише тоді, коли ми навчимо її рахуватися з нами.
Безсумнівно, соціальні права. Але й тут проблема полягає не в прямому зловмисництві держави, а, швидше, в пасивності наших громадян, які не вміють і не бажають пристосовуватися до реалій нової країни.

Ми маємо такі порушення прав пацієнтів де не винятком є і Андрушівка.

Але в реалії ми маємо таку поведінку медичних працівників, де ми боїмося сказати слово всуперечь лікаря. Неповага до пацієнта в нашій лікарні, та ганебне ставлення в деяких випадках дивує обласних лікарів. Лікарі встановлюють такі порядки, в якій Конституція може заздрити. Наприклад:
— працівник мед.закладу може приймати тих кого за хоче без черги;
— мед. працівники мають право нахабно йти до любого лікаря без черги.
— час прийому або відказ, лікар встановлює сам і без належної відповіді його діям.
Прикладів багато і завжди це сходить з рук. Доки ми не будимо відстоювати свої права.

Задайте собі питання чи подобається вам те що коли ви йдете наприклад до стоматолога чи офтальмолога вам відразу ж в реестратурі відмовляють доки не пройдете ФЛЮОРОГРАФІЮ. А чи знаєте ви те що ви неповинні на прикази реестратури це робити. Коли я почав розслідувати чому так відбувається, це дратувало і дивувало працівників які мають відношення до флюорографії. Вам починають пояснювати про єпідемію на Житомирщині і про те як це небезпечно захворіти на туберкульоз і т.д. Але коли запросити данні про епідеміологічний стан в Житомирській області то неменьше здивування буде із зустрічним – А хто Ви, і навіщо вам?
Тому що при епідемії є дії якіх чомусь у нас невидно, тобто єпідемія є для вас(на словах) — але її немає насправді …
Насам кінець хочу лише дати приклад відмови (Заяви) від флюорографії, де незакликаю вас відмовитись від цієї услуги, а для впевненості того що вас примушують незаконно виконувати чиїсь вказівки є порушенням.

Заява про відмову від Флюорографії

На основі законів
Я_______________________заявляю про відмову від впливу іонізуючих випромінювань (тобто флюорографії), зважаючи на:
Про добровільність медичного втручання:
Цивільний кодекс України:
Ст.281 3. Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою.
Ст.284. 3. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою.
4. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.
Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я”:
Ст.42 Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони … застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта
Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину):
Ст.5 Будь-яке втручання у сферу здоров’я може здійснюватися тільки після добровільної та свідомої згоди на нього відповідної особи. Відповідна особа у будь-який час може безперешкодно відкликати свою згоду.
Пацієнт має право відмовитися від медичного втручання, пов’язаного з його опроміненням.
Захист людини від впливу іонізуючих випромінювань
Стаття 17. Забезпечення захисту людини під час лікування та здійснення медичної діагностики
Використання у медичній практиці будь-яких джерел іонізуючого випромінювання повинно здійснюватися з обов’язковим застосуванням засобів індивідуального захисту та контролю доз опромінення пацієнтів.
Дози опромінення пацієнтів під час лікування та здійснення медичної діагностики повинні бути настільки низькими, наскільки це можливо для діагностичних або лікувальних цілей та не перевищувати затверджених в установленому порядку норм.
Доза опромінення, отримана пацієнтом при медичному втручанні, повинна реєструватися, а інформація щодо дози опромінення повинна зберігатися в архівах медичних установ протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку передаватися до Національного архівного фонду.
Пацієнту надається на його вимогу повна інформація про очікувану чи отриману ним дозу опромінення та про можливі його наслідки.
Користуючись правом- Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я”:
Ст.6 Кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає: … е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я і здоров’я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;
та неможливим наданням мені повної інформації зазначеної статті 17., маю право відмовитися від флюорографії.
А також:
Даний вид діагностики (флюорографія) застосовується лише тоді, коли немає альтернативних і є чіткі клінічні прояви захворювання, у даному випадку туберкульозу. Лікар, що відправляє на рентген, повинний пояснити доцільність такого рішення, знати усе про здоров’я пацієнта, що відправляється, дозу опромінення. У противному випадку маю право на відмову, без вагомих причин.
Якщо в відсутні клінічні ознаки туберкульозної інтоксикації, а саме: немає періодичного підвищення і зниження температури тіла, немає погіршення апетиту, відсутні нейровегетативних розлад (підвищена нервова збудливість або її гноблення, головні болі, тахікардія), пітливість, немає збільшення лімфатичних вузлів, печінки, селезінки, зупинки фізіологічного збільшення або дефіциту маси тіла, то чинним законодавством не передбачені додаткові огляди фахівцями, не передбачена здача додаткових аналізів і проходження додаткових процедур і т.д.
Таким чином я не є хворий туберкульозом, і, відповідно до приведених статей здійснення медичної діагностики (флюорографія) є добровільним, та відмовлення від неї не спричиняє ніяких наслідків.

а) ст.19 Загальної Декларації Прав Людини (Кожна людина має право на волю переконань)
б) ст. 43 (про згоду на медичне втручання) «Основ законодавства України про охорону здоров’я»;
Нагадую Вам, що інформація про факт цієї заяви стосується стану здоров’я громадянина, тому є лікарською таємницею і не підлягає розголошенню, згідно законодавства України.
Цивільний кодекс України:
Ст.286 1. Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.
2. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
3. Фізична особа зобов’язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків або з інших джерел.
Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я”:
Ст.40 Медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.
Закон України „Про інформацію”:
Ст.46 Не підлягають розголошенню відомості, що стосуються лікарської таємниці.

…………………………

Андрій Никодюк,
м.Андрушівка

Read Full Post »

Які бувають телевізори

Телевізорів стає все більше. Дуже часто моделі, що працюють на різних принципах, майже неможливо відрізнити один від одного за зовнішнім виглядом або розміром екрана. Навіть конкуренція технологій в межах одного бренду стала поширеним явищем.

Асортимент інтернет-магазинів вражає уяву достатком плоских панелей, «пузатих» кінескопних пристроїв і невеликих коробочок-проекторів, які на телевізори начебто зовсім не схожі. Тим не менш, у наш час стрімкого технічного прогресу вони бувають і такими. ТБ сьогодні — це будь-який виріб з «електронної» начинкою, що дозволяє дивитися фільми та телепередачі.

Аналогові та цифрові телевізори

Аналогові телевізори

Тобто нецифрові телевізори — до цих пір найпоширеніший вид. До нього можна віднести і старий кінескопний «Рекорд», і малоекранний бюджетний LCD «для кухні». Такі телевізори випускаються і успішно продаються дотепер.

У аналоговому телевізорі сигнал перетворюється на картинку «як є» — без точного розподілу кожного пікселя по екрану, без точної кольори для кожного пікселя і т.д. Якість прийнятого зображення сильно залежить від потужності сигналу та наявності відсутності перешкод. Основна перевага аналогових телевізорів — їх дешевизна. При бажанні можна купити модель за ціну в межах сотні доларів.

Варто мати на увазі, що велика частина телеканалів в межах Східної, так і Західної Європи до цих пір здійснює мовлення в аналогових форматах — версіях PAL, SECAM і т. д. Аналогові формати відрізняються один від одного числом рядків у кадрі, систем кольоровості і т. д. У Росії та Східній Європі зазвичай використовують SECAM, іноді — PAL. Більшість сучасних аналогових телевізорів мультисистемны і підтримують більшість існуючих форматів.

Цифрові телевізори

Вважається, що якість зображення в цифрових телевізорах дуже висока. Зазвичай так воно і є. Сигнал передається у вигляді цифрового коду (умовно — у вигляді 0 і 1), тому чіткість «картинки» не залежить від потужності сигналу. Дані про кожному пікселі передаються або цілком, без перешкод, або не передаються взагалі. Інше залежить від особливостей конкретної технології, що використовується і властивостей цифрового формату. Формат досить багато — DTS, EDTV, HDTV і інші.

Оскільки прихід у наші краї високих технологій в свій час дещо затримався, більшість цифрових форматів так і не встигли знайти застосування. Вони можуть використовуватися окремими супутниковими або кабельними телеканалами, однак сьогодні весь світ вже готується до приходу HDTV — цифрового телебачення високої чіткості зображення. Формат включає кілька підтримуваних дозволів. Варто заздалегідь уточнити, чи відповідають можливості телевізора потребам покупця. Чим більшу роздільну здатність HDTV підтримує телевізор, то краще він сумісний з різними цифровими сигналами — супутникових та кабельних каналів, DVD, новітніх ігрових приставок, нарешті. На сьогоднішній день максимальна роздільна здатність HDTV — 1080p. Інші діючі дозволу — 720p і 1080i.

Формат екрана телевізора

Іноді він вказується як «співвідношення сторін» екрана. Багато хто, ймовірно, помічали, що співвідношення сторін екрану в кінотеатрі відрізняється від аналогічних показників звичайного телевізора. Нічого дивного. У аналогових і бюджетні моделі телевізорів найчастіше використовується формат 4:3 — 4х — ширина, 3х — висота. Формат — 16:9 з часів Едісона використовується в кінотеатрах, звідки він перекочував у широкоформатні телевізори — зазвичай дорогі аналогові або цифрові.

Зображення 16:9 не відповідає малоформатне екрану і навпаки. За необхідності і в залежності від технології воно або «обрізається» по краях, або компенсується темними «рамками» зверху і знизу або з боків екрану, або «розтягується» за допомогою спеціальних алгоритмів. У таких випадках зображення зазвичай не відповідає спочатку задуманого режисером. Таким чином, для промотра якісного широкоформатного відео найкраще підходить екран 16:9. Тим не менше, маленькі телевізори цілком підходять для невеликих приміщень і, завдяки невисокій ціні, користуються успіхом у невибагливих глядачів.

Типи телевізорів

Головне — вибрати відповідну технологію. Кожна з них має свої переваги і недоліки:

Кінескопні телевізори

Звичайні кінескопні телевізори, переважно — бюджетної цінової категорії. Більшість моделей випускається з аналоговими тюнерами, і, відповідно, не може приймати цифровий сигнал без додаткових конверторів. Якість прийому і зображення у аналогових телевізорів значно відрізняється від моделі до моделі, перша ознака тут — ціна. В залежності від цінової категорії випускаються не тільки телевізори з «дутими» кінескопами, але також і з плоскими, і навіть суперплоский екранами, «картинка» на яких практично не викривлюється. Яскравість і контрастність Кінескопного телевізору цілком прийнятні.

LCD (ЖК)

Плоскопанельний тип телевізорів. Принцип роботи — світло від спеціальної потужної лампи проходить через рідкокристалічну матрицю, яка формує власне зображення. Під впливом електричних розрядів матриця з високою частотою змінює ступінь прозорості окремо для кожного кристала-пікселя. Колір додається спеціальними фільтрами. Випускаються як аналогові, так і цифрові LCD-телевізори, у т. ч. з підтримкою HDTV.

Головне достоїнство LCD — мала товщина панелі. Розмір екрану може бути 50+ дюймів (більше 120 см), при цьому панель настільки тонка, що її можна розмістити на стіні, використовувати замість монітора і т.д. Середній ресурс таких телевізорів — більше 30 років.

«Плазма»

Відмінні особливості плазмових телевізорів — це не тільки плоский екран і плоска тонка панель, яку можна повісити на стіну, а й досить екзотична технологія. Навіть сама назва «плазма» — щось прогресивне, з майбутнього.

Екран такого телевізора складається з мільйонів бульбашок-пікселів, заповнених інертними газами. Під впливом електричних розрядів бульбашки світяться. Процесор з величезною частотою роздає «завдання» для кажого пікселя, і, таким чином створюється «картинка».

Плазмові телевізори звичайно випускаються в «цифровому» варіанті. Технологія надійшла в масове виробництво порівняно недавно і витрачати час на розробку морально застарілого аналогового телевізора ціною в кілька тисяч доларів не має сенсу.

Головні недоліки плазмових панелей — не завжди якісне відображення чорного кольору і «вигорання» екрану при тривалому перегляді статичного зображення (наприклад «робочого столу» при роботі з комп’ютером). Хоча плазму зазвичай можна використовувати замість монітора ПК, це не завжди доцільно. Тим не менш, в останніх моделях «вигорання» практично усунуто.

Екрани у «плазми» досить великі — в даний час 42 дюйма — вже норма. Втім, такі розміри повністю відповідають досить високими цінами на плазмові телевізори.

Проекційні телевізори

Найчисленніший підвид. Продукція, що в цьому сегменті телевізори можна умовно розділити на два типи — телевізори з зворотною проекцією і телевізори з фронтальним проекцією.

Телевізор із зворотною проекцією зовні схожий на свого «кінескопа» побратима — великий бокс з екраном. Ззаду всередині — проектор, що транслює через систему лінз зображення на просветний екран;

Телевізор з фронтальної проекцією — власне, не цілком телевізор. Він складається зі світлого відображення екрану, що розміщується на стіні і окремого проектора, який, залежно від типу, може бути розміщений де завгодно — під стелею, на протилежній стіні за спиною глядача, на підставці перед екраном.

Загальний недолік телевізорів із зворотною та фронтальній проекцією — невисокі яскравість і контрастність зображення. Особливо це помітно в освітлених денним світлом приміщеннях. Крім того, телевізори з зворотною проекцією досить громіздкі. Однак, багато хто компенсує особливість їх технології — проекційні телевізори — рекордсмени за розмірами екрану, в деяких випадках — до 100 + дюймів (250 + см). Це вже можна порівняти з цим кінотеатром. Тим більше, що ціна на інші види телевізорів з порівнянними розмірами екранів зазвичай значно вище.

У проекційних телевізорах використовуються такі технології:

ЕЛТ — в основі проектора — один або три міні-кінескопа. Міні-зображення через систему лінз проектується на екран. Через малий ресурсу дорогих кінескопів і складності самостійної підстроювання зображення такі телевізори поступово зникають з продажу.

LCD — вельми перспективна і заслуговує довіри технологія. Принцип дії — світло через один або три прозорих РК-мінідісплея і систему лінз проектується на екран. Телевізори досить дорогі, однак якість зображення забезпечується висока, при цьому, як правило передбачена підтримка цифрового відео. LCD-проектори — реальний конкурент технології DLP.

DLP. Досить екзотичний тип телевізорів. Світло від спеціальної лампи відображається (проектується) на екран за допомогою мільйонів мікродзеркал, кожне з яких кориться власним сигналу. У залежності від ціни використовуються одночіпова або трьохчіпової (окремо для кожного кольору) матриця.

LCoS. Дуже якісна технологія. Щось середнє між LCD та DLP. Світло від лампи падає на дзеркальну поверхню через ЖК-матрицю, таким чином на екран відбивається вже готове зображення. У нових моделях використовуються також трьохчіпової технології — окремо для червоного, зеленого і синього кольорів. На відміну від, наприклад, LCD-проекціонок, в LCoS-телевізорах практично не видно «сітка» на екрані — чорні міжпіксельна проміжки.
Зазвичай всі проекційні телевізори сумісні з цифровими, в т. ч. HDTV типами сигналів. Незважаючи на деякі недоліки, вони цілком окупають свою ціну.

Read Full Post »

LCD в епоху цифрового телебачення

Конкуренція серед телевізорів дуже висока. Одне з актуальних вимог — можливість обробки цифрових сигналів. У силу специфіки свого походження, LCD телевізори спочатку мають ряд серйозних переваг…

У сучасному світі людина багато в чому покладається на численних технічних «помічників» — автомобілі, комп’ютери, системи GPS, мобільні телефони та іншу електроніку. LCD — технологія зуміла довести свою корисність у всіх сферах людської діяльності. Важко собі уявити скільки-небудь технологічну річ без інформаційного LCD-дисплея, зручного для контролю роботи будь-якого пристрою. Щодня LCD-технологія знаходить собі все нові сфери застосування. Не дивно, що вона завоювала IT-ринок і, врешті-решт, зробила революцію у випуску телевізорів.

LCD-телевізори — це плоскі, стильні пристрої, попит на які зростає з кожним днем.

Принцип роботи

«Рідкі» кристали відкриті в 1888 році австрійським ботаніком. У різних умовах вони володіють різним ступенем прозорості. У 60-ті роки минулого століття вченим вдалося створити перші дослідні моделі екранів на рідких кристалах, однак працювали вони дуже нестабільно для того, щоб з виробництво можна було пустити на потік. Лише порівняно недавно розробники домоглися прийнятних результатів.

У сучасних телевізорах найчастіше використовується технологія TFT LCD — рідкокристалічний дисплей на тонкоплівкових транзисторах. Він складається з двох листів склоподібних поляризованого матеріалу, один з яких покритий TFT — плівкою. У плівці містяться кристали, скільки кристалів — стільки і пікселів. Тонкоплівкові транзистори регулюють подачу струму, змушуючи кристали їх змінюватися деформуватися, забезпечуючи прозорість / непрозорість.

Самі кристали не світяться, тому позаду дисплея розташована флуоресцентна лампа. Дисплей і лампу поділяє білий екран, рівномірно розподіляє світло.

Для отримання кольорового зображення використовується спеціальний фільтр. Він додає червоний, зелений та синій кольори. Будь інший колір може бути створений їх поєднанням. Оскільки пікселі дуже малі, глядач у результаті бачить «цілісну» картинку.

Завдяки особливостям LCD-технології екран не випромінює радіації.

Зображення

Діагональ екрана у LCD-телевізорах досягає 50 дюймів, а в окремих моделях, — і більше. До цих пір виробники не змогли повністю вирішити проблему збільшення розмірів. Для кожного доданого пікселя потрібно додавання трьох транзисторів, у моделях більше 37 дюймів розподіл світу проблематично. На щастя, провідні виробники змогли в значній мірі вирішити цю проблему. Sony, Samsung, Sharp, LG — ось бренди, під якими продаються якісні LCD-телевізори із великою діагоналлю.

Співвідношення сторін екрану в частині моделей — 16:9, цей формат найкраще підходить для перегляду DVD і HDTV, проте, багато моделей зберігають традиційний 4:3, який до цих пір підтримує більшість телеканалів. Невідповідність форматів сигналу і телевізора зазвичай компенсується різними алгоритмами.

Зображення в LCD-телевізорах звичайно набагато яскравіше і контрастнішим, ніж у звичайному ЕЛТ. Він дає гарну «картинку» при будь-якому освітленні. Ні денне світло, ні штучне не здатні перешкодити його коректній роботі.

Дивитися телевізор можна з будь-якого положення, оскільки кут перегляду зазвичай — від 160 градусів, у останніх моделях — до 178 градусів. Раніше вважалося, що «плазма» має кращий кут огляду, однак, відповідні показники обох технологій майже зрівнялися. Як правило, на кут перегляду не в останню чергу впливає «зерно» екрана, т.зв. «dot pitch» — бажано, щоб воно було менше 0,28 мм.

Одна з найважливіших характеристик LCD — час відгуку — чим менше воно, тим краще (показує, наскільки може швидко змінюватися прозорість окремого пікселя без втрати якості зображення). Вимірюється час відгуку в мілісекундах, оптимальний показник від 20 мс і менше. Низький час відповіді дуже важливо при перегляді DVD і HDTV на великих екранах, особливо, динамічних сцен.

На відміну від плазмових і ЕЛТ телевізорів зображення в LCD не «вигоряє», тому він дуже гарний для роботи з комп’ютером або підключення відеопріставок. Якість відображення тексту і графіки дуже висока.

Одна з поширених помилок — «чим більше роздільна здатність, тим більше картинка». Це не завжди так. У більшості звичайних ЕЛТ телевізорів — дозвіл VGA (640х480 пікселів), в LCD можуть бути також XGA (1024х768) або W-XGA (1280х768). Перш, ніж вивчати цифри, краще порівняти саму «картинку».

Технічні особливості

Зазвичай LCD-телевізори продають з вбудованою аудіосистемою, тюнерами і т. д., проте краще дізнатися раніше, що включається в комплект. Наприклад, телевізори деяких виробників не підтримують підключення до ПК, що може стати сюрпризом для неуважного покупця, іноді, з розрахунку на роботу в системі домашнього кінотеатру, телевізор не оснащений динаміками. Важливо, щоб телевізор підтримував HDTV-сигнал. Цифрове зображення з високою роздільною здатністю набагато якісніше, ніж звичайне. Сьогодні з HDTV працюють деякі кабельні та супутникові канали платні, в перспективі з ним буде працювати і звичайне телебачення.

Read Full Post »

Що слід знати про кухонну витяжку

Витяжка — один з найдавніших винаходів людства. Але якщо раніше витяжка насамперед призначалася для відведення з приміщення продуктів згорання, то сьогодні основні функції цього пристрою — очищення повітря кухні від кіптяви, мікроскопічних частинок жиру, що розбризкуються, і видалення кухонних запахів. Вибирати конкретну витяжку для конкретної кухні слід, по-перше, за технічними характеристиками і габаритами, а по-друге, за дизайном.

Куди, прийшовши з роботи, насамперед навідуються Ваші домашні? Куди прямують Ваші друзі, прийшовши у гості? Звичайно, на кухню! Але чи приємно Вам буде провести довгі години серед кухонної кіптяви та неприємних запахів? Окрім психологічного дискомфорту продукти згоряння є шкідливими для здоров’я, оскільки містять канцерогенні речовини (особливо, при використанні газової плити). Ось чому необхідним елементом кухонного інтер’єру є очищувач повітря. Окрім захисту Вашого здоров’я цей прилад захищає від кіптяви стелю, кухонні меблі та інші предмети кухонного інтер’єру.

Основною технічною характеристикою витяжки є пропускна спроможність повітря, або продуктивність витяжки, що вимірюється в кубометри на годину. Ця величина обов’язково вказується в технічних характеристиках та документації. У продажу є моделі з продуктивністю від 180 до 700 м3 на годину і більше. Оптимальний повітрообмін на кухні за санітарними нормами такий: протягом години весь об’єм повітря повинен змінитися 10-12 разів. Тому при виборі витяжки слід підрахувати об’єм кухні і помножити отриману цифру на 10. Це і буде оптимальна продуктивність вашої витяжки за умови, що витяжку підвішено на відстані 65-85 см від робочої поверхні плити. Але, якщо з якихось причин витяжку доводиться встановлювати вище, ніж за 85 сантиметрів, треба вибирати витяжку з підвищеною продуктивністю.

Витяжка камінного типу

Наприклад, якщо ми маємо кухню площею 9 м2 із висотою стелі 2.7 м, то це означає, що об’єм повітря в такому приміщенні складає 9 * 2.7 = 24.3 м3. Тому для ефективного провітрювання кухні наведеної площі досить витяжки з продуктивністю в 24.3 * 10 = 240-250 кубометрів на годину. Зазвичай, якщо Ви візьмете більш потужну витяжку, то це буде правильним рішенням, оскільки Вам не доведеться вмикати її на повну потужність.

Бажано, щоб витяжка працювала в двох режимах: в режимі відтоку і в режимі циркуляції. Циркуляційний очищувач повітря очищає повітря за допомогою одного чи більше фільтрів і повертає його назад у приміщення. Під час роботи в режимі відтоку видалене кухонне повітря разом з випарами і кіптявою виводиться через вентиляційну систему будівлі чи через отвір у стіні назовні. Монтаж проточного очисника більш складний, потрібна установка димових труб, які поставляються разом з витяжкою для приєднання до вентиляційного отвору. Такий очисник просто викидає брудне повітря назовні та створює перепад тиску, завдяки чому на кухню надходить свіже повітря. Звичайно, робота витяжки є більш ефективною при роботі «на відтік». Але циркуляційний режим є незамінним, якщо відсутня можливість відвести потік повітря назовні, або у холодну пору року, коли небажано «викидати» тепле повітря.

Зазвичай у витяжці використовуються фільтри двох видів: жировий, що затримує найдрібніші крапельки жиру і кіптява, і вугільний, що поглинає запахи.

Одноразові жирові фільтри можуть бути виготовлені з флізеліну або синтепону (з органічних волокон) та потребують регулярної заміни. Більш зручним, на нашу думку, є багаторазовий металевий (алюмінієвий чи сталевий) жировий фільтр касетного типу. Його досить час від часу виймати і промивати теплою водою з доданням засобу для миття посуду або звичайного прального порошку, чи використовувати для цієї неприємної процедури посудомийну машину. У багатьох моделях замість одного великого використовуються два чи три менших металевих жирових фільтри.

Якщо жировий фільтр вчасно не замінити чи не помити, продуктивність витяжки відчутно зменшується а навантаження на двигун зростає. Деякі фірми-виробники забезпечують свої витяжки індикаторами заміни фільтрів. Найпростіший варіант — коли на поверхні фільтру нанесені риски або який-небудь символ. Якщо зображення блідне і зникає або, навпаки, проступає із зворотного боку — це сигнал, що час замінити фільтр. У найдосконаліших моделях за насиченням жирового і вугільного фільтрів стежить електроніка. Звичайно, в таких випадках до розрахунку береться середньостатистична навантаження на витяжку. Якщо Ви використовуєте витяжку рідко, то Вам доведеться замінювати ще цілком придатні до використання фільтри, і навпаки.

Вугільний фільтр необхідно замінювати у терміни, вказані виробником. У залежності від інтенсивності використання це може бути від декількох місяців до декількох років. Вугільний фільтр доведеться купувати у магазинах чи сервісних центрах. Радимо відразу поцікавитися наявністю його в продажу та ціною, особливо, якщо Ви збираєтеся використовувати витяжку в режимі циркуляції (адже саме вугільний фільтр знищує запахи).

Витяжка камінного типу

У проточних повітреочисниках стоїть лише жировий фільтр, а вугільні фільтри не використовуються. Здавалося б, навіщо взагалі фільтри, якщо всі забруднення викидаються назовні? Але без цього фільтру на лопатях вентилятору, всередині корпусу витяжки і на стінках повітропроводу скупчується жир. Зустрічаються недорогі проточні витяжки, які взагалі не мають фільтрів. Такі моделі вимагають більш ретельного догляду — необхідно регулярно видаляти жировий наліт з їхніх деталей, з вентиляційного ковпака і прилеглих ділянок.

При купівлі слід потурбуватися про те, щоб вибрана витяжка працювала якомога тихіше. У більшості сучасних витяжок у режимі максимальної потужності мотор має видавати шум не більше 50 дБ. Зниженню рівня шуму служать і конструкції витяжок з двома вентиляторами. З одного боку, це підвищує продуктивність, з іншого — робить роботу витяжки майже безшумною, тому що число оборотів двигуна знижується. Існують також практично безшумні витяжки, в яких мотор встановлюється не у корпусі витяжки, а за межами приміщення — на виході вентиляційного каналу (на горищі або в іншому підсобному приміщенні). Такий варіант назвали витяжкою із зовнішнім мотором.

При виборі моделі обов’язково слід звернути увагу на вбудоване в нижню частину витяжки освітлення. Усі витяжки обов’язково оснащуються світильниками, що вмикаються безпосередньо на панелі управління витяжкою: лампами розжарювання, флуоресцентними або галогенними лампами. Спектр освітлення — важливий чинник для приготування багатьох страв, оскільки господині легше приймати рішення про готовність продукту за його природнім кольором. У цьому сенсі галогенні лампи — найоптимальніший варіант освітлення.

Витяжки бувають наступних типів:

— Камінного (витяжки, що оформлені у вигляді камінної труби);
— Підвісні (монтуються під спеціальну урізаний кухонну шафку);
— Вбудовані (механізм витяжки вбудовується у кухонну шафку, знизу якої розміщується висувна панель з кнопками управління).

Витяжки можуть виготовлятися з пластику, емалі на основі стального корпусу, неіржавіючої сталі, алюмінію або загартованого тонованого скла. Не нехтуйте дизайном витяжки, оскільки вона завжди розташовується на самому видному місці в центрі кухонної композиції і є предметом, на який у першу чергу звертають увагу гості. Новий напрям в дизайні — декоративна обробка матеріалом, розробленим на основі алюмінію. Його матова поверхня набуває кольорів приладів, які знаходяться поруч. Завдяки цьому моделі чудово гармонують з будь-яким оточенням і служать прикрасою інтер’єру. Крім того, новий матеріал не боїться корозії, на ньому не залишається відбитків пальців, його легко підтримувати в чистоті, оскільки, на відміну від неіржавіючої сталі, йому не можуть пошкодити будь-які миючі засоби. «Алюмінієву» серію випустили на ринок фірми AEG (серія Alutec), Siemens (Focus-line), Zanussi (Alu) та інші.

Витяжки бувають стандартних розмірів — 50, 60, 90, 120 см та нестандартними. Якого розміру вибрати витяжку? Якщо плита у Вас має ширину 60 см, то і витяжка повинна бути не меншого розміру — 60 або 90 см. Якщо плита шириною 90 см, то витяжка — 90 чи 120 см.

На панелі управління витяжкою знаходяться: вмикач електровентилятору, перемикач швидкостей, вмикач освітлення.

Сучасні витяжки оснащуються електронним перемикачем швидкостей. Він автоматично підвищує продуктивність, якщо раптом на плиті що-небудь підгоріло. При нормальних умовах витяжка встановлюється на економічний режим. Наприклад, в нових моделях витяжок концерну Siemens / Bosch ультразвуковий датчик розпізнає випаровування над плитою, оцінює їх щільність і вмикає відповідний рівень вентиляції. Тут використовується і перший в світі блок радіоконтролю, коли управління роботою витяжки виконує плита. У блок входить кодований радіопередавач і настроєний саме на цей код радіоприймач. Слід включити конфорку — передавач отримує сигнал і подає команду на приймач, встановлений у витяжці. Чи включається освітлення, і витяжка починає працювати. При відключенні всіх конфорок радіопередавач передає на витяжку команду «вимкнути». Витяжка реагує перемиканням на мінімальну потужність і працює ще протягом 10 хвилин (завдяки цьому можливе використання залишкового тепла електричних конфорок). Через 10 хвилин витяжка і освітлення автоматично відключаються.

Витяжка для вбудовування

А фірма Gaggenau, що також належить до згаданого концерну, використовує в своїх нових витяжках аеродинамічний ефект «Coanda», названий так на ім’я румунського винахідника. В основі ефекту — унікальний вентилятор, що створює повітряний потік біля передньої панелі приладу. За рахунок перенаправлення повітряного потоку усі шкідливі випаровування і неприємні запахи ніколи не потраплять до повітря кухні, вони прямують безпосередньо до фільтру.

У деяких моделей є так званий «інтервальний» режим увімкнення. У цьому разі автоматика забезпечує автоматичне увімкнення витяжки один раз на годину на малій потужності. Так забезпечується постійний приток свіжого повітря на кухню.

Продуктивність повітреочисника залежить і від того, чи правильно Ви їм користуєтеся. Коли на плиті щось підгоріло і кухня наповнилася чадом, бажано, якщо у Вас є витяжка, відкрити кватирку або вікно в одній з прилеглих до кухні кімнат. Але не на кухні, тому що тоді витяжка буде працювати в основному на всмоктування, фільтрування і викид свіжого повітря, яке щойно надійшло з вулиці, а запах буде ще довго залишатися в кухонному повітрі.

Щоб отримати найбільшу ефективність від роботи витяжки, слід вмикати її одночасно з увімкненням плити, а вимикати — через декілька хвилин після закінчення процесу приготування. У виробах деяких фірм для цього існує режим залишкового ходу вентилятору (від 5 до 15 хвилин), або таймер, який автоматично відключає витяжку через заданий Вами час.

Витяжка, як електричний прилад, цілком безпечна. Зазвичай кухонні витяжки мають подвійну ізоляцію електричних ланцюгів, хоча додаткове заземлення не буде зайвим. Більшість витяжок мають функцію захисного вимкнення — автоматичне вимкнення після декількох годин безперервної роботи.

Витяжки вітчизняного виробництва коштують недорого, але за дизайном значно поступаються західним аналогам. Імпортна витяжка обійдеться Вам, як мінімум, у $ 50. Витяжка камінного типу коштуватиме $ 150-200, а ціни на найкращі зразки та ще й великого розміру (від 90 см) сягають за $ 500.

Read Full Post »

«Час відгуку» в LCD телевізорах

На думку одних, ця характеристика є найважливішою для LCD-телевізорів. Інші вважають, що реальної якості зображення вона ніяк не відображає. У будь-якому випадку, на розробку теми витрачено достатньо коштів, щоб звернути на неї увагу.

Серед факторів, що визначають якість відображення «картинки» на екрані LCD-телевізора, специфікація «час відгуку» (response time) зазвичай одержує саму неоднозначну оцінку фахівців і простих користувачiв. На жаль, виною тому не тільки звичайний плюралізм думок, властивий будь-якій сфері знань. Компанії — виробники телевізорів внесли чималу лепту у створення плутанини в цьому питанні.

У загальному випадку, час відгуку — це швидкість, з якою рідкокристалічна осередок-піксель LCD-дисплея здатний змінювати ступінь прозорості, формуючи зображення. Однак, чи не кожен виробник вважає своїм обов’язком запровадити власну «систему координат», виходячи з власних уявлень про суть явища.

Основний момент, який об’єднує всі розрізнені специфікації — для всіх систем прийнято вважати, що, чим менше час відгуку, тим вища якість зображення. Це особливо актуально для застарілих LCD-телевізорів або виробів виробників «третього дивізіону» — молодих корейських або китайських компаній, що не мають достатньо коштів на впровадження ефективних технологій.

Великі показники часу відгуку означають, перш за все, розмиту «картинку». Швидко рухомі об’єкти в цьому випадку залишають за собою так званий шлейф, помітний для очей глядача. У першу чергу це властивість може виявлятися при перегляді спортивних передач, динамічних сцен у фільмах, також його дію можуть випробувати на собі любителі екшн — комп’ютерних ігор (при грі на приставці або підключенні телевізора в якості монітора).

Якими б не були показники яскравості, контрастності і роздільної здатності екрана телевізора, низька швидкість відгуку може звести нанівець задоволення від перегляду. Тому частина виробників, що володіє малими матеріальними і технічними можливостями підійшла до вирішення питання творчо — за допомогою винаходу власних систем вимірювання часу відгуку.

Варіанти

Для ранніх LCD-телевізорів існував єдиний стандарт виміру — так званий rise-and-fall response або TrTf (Time rising, Time falling). У цьому випадку вказується час переходу (в мілісекундах — мс) «рідкого» кристала від активного стану (чорний колір) до неактивного (білий) і назад. Реально береться до уваги 90% активність для чорного і 10% активність для білого кольорів. Відомий розробник стандартів компанія VESA прийняла його для телевізорів і моніторів.

Тим не менше, жорстких директив тут поки що немає. Незважаючи на авторитет VESA, виробники знайшли поле для маніпуляцій і в цих рамках. Так, наприклад, у специфікаціях телевізора вказується лише половинний час — перехід осередку від чорного до білого. Це дозволяє «скоротити» час відгуку вдвічі. Додаткова можливість маніпуляції цифрами — декларування максимальних швидкостей відгуку пікселів замість середньостатистичних.

Ще один спосіб вимірювання часу відгуку — GTG (Gray to Gray). Тут вимірюється не перехід від чорного до білого, а час градації від одного тону сірого до іншого. Зрозуміло, що всі ці специфікації один з одним не корелюються.

Відзначаючи в інструкції показник часу відгуку, далеко не всі виробники вказують, за якою системою вони заміряні. Багато хто не вказують його взагалі. Одні — бо не вважають це важливим, інші тому, що вказувати їм, власне, нічого.

«Канонічний» варіант

Та, все-таки, найбільш поширеним є стандарт TrTf (Time rising, Time falling). У першу чергу він застосовується великими компаніями «з ім’ям».

Оптимальний час відгуку по цій системі в недавньому минулому становила 20-25 мс. За словами фахівців, цього цілком достатньо для комфортного перегляду «швидкого» відео. Однак, якщо вірити користувачам, деякі з них здатні розрізняти шлейф і на дванадцять, і навіть на восьми мілісекундах. Очевидно, це індивідуальні особливості зорового сприйняття окремих людей, тому що, за деякими оцінками, зображення на екрані 50 Гц кінескопа телевізора приблизно еквівалентно 16 мілісекундах LCD.

Висновок

В обставинах, що склалися, не можна не визнати, що, хоча «час відгуку» — величина, безумовно важлива, головну увагу слід звертати в першу чергу на деталі: систему вимірювання, суб’єктивний рейтинг виробника і т.п.

На щастя, компанія VESA вже приступила до уніфікації загального стандарту на основі TrTf. Залишається сподіватися, що незабаром він буде прийнятий повсюдно.

Read Full Post »

«Плазма» у індустії розваг

Ідея змусити плазму «працювати» в плоских дисплеях народилася ще в 60-і роки минулого століття. Однак, тільки сучасний рівень розвитку виробництва дозволив плазмовим телевізорів стати фаворитами в гонці технологій…

Плазмові телевізори використовують унікальну технологію, принципово відмінну від ЕЛТ та LCD. Сама ідея була висловлена ще в 60-і роки XX століття, але тільки недавно виробникам вдалося знизити собівартість до прийнятних величин. Ось уже кілька років в продажу є плоскі, широкоекранні панелі, виготовлені з використанням «плазмового» ноу-хау. Товар продається під самими відомими брендами.
Спочатку високі ціни на плазмові телевізори відходять у минуле. Тепер вони цілком доступні мільйонам покупців, а їх якість часто вище, ніж біля телевізорів з іншими типами дисплеїв.

Принцип роботи

Як працює плазмовий телевізор?

Між двома скляними панелями знаходиться більше мільйона осередків-пікселів, заповнених інертним газом — неоном або Ксеноном і покритих кольоровим фосфором. На електроди подається електричний струм, що перетворює газ в плазму * (звідси й назва). Плазма світитися в ультрафіолетовому діапазоні. УФ-промені примушують світитися фосфор, яким покриті осередки.

Кожен піксель складається з трьох субпіксель — окремих осередків, покритих червоним, зеленим або синім фосфором. Поєднання субпіксель створює кольорову або білу крапку. Для створення відтінків у «плазмі» варіюється інтенсивність світіння пікселя, а активні субпіксель змінюються тисячі разів в секунду.

Весь процес контролюється мікропроцесором, який розподіляє подачу струму на електроди.

* У нормальних умовах газ складається в основному з незаряджених атомів. Під впливом електрики він перетворюється на плазму, що складається з іонів (позитивно заряджених атомів) і електронів.

Зображення і екран

Якість зображення в «плазмі» часто вище, ніж у кращих моделях Кінескопних Телевізорів, крім того у плазмових телевізорів є безліч унікальних переваг:

Екран «плазми» здатний відображати 16,7 мільйонів кольорів — більше, ніж може розрізняти людське око. «Картинка» при цьому виходить максимально реалістичної та насиченою.

За останні роки виробникам вдалося значно поліпшити відображення чорного кольору, збільшилися показники чіткості, яскравості і контрастності дисплеїв. На відміну від ЕЛТ проекційних телевізорів, «плазма» не має проблем з якістю «картинки» на периферії екрана. Кут огляду в плазмових телевізорах зазвичай, значно вищий, ніж в LCD та проекційних моделях.

Діагональ екрану в плазмових телевізорах — від 32 до 63 дюймів і вище. Не так давно Samsung представив 102-дюймову панель. Для комфортного домашнього перегляду оптимальний варіант — телевізор з діагоналлю в 60 дюймів. Зображення на абсолютно плоскому екрані зовсім не спотворюється.

Як правило, в плазмових телевізорах використовується широкий, 16:9 формат, який дає якісну «картинку» при прийомі HDTV сигналу і перегляді DVD.

Технічні особливості

Більшість плазмових телевізорів готові до роботи з HDTV сигналом, проте існують моделі, що підтримують лише EDTV (Enhanced Definition TVs). Хоча таке зображення значно краще, ніж у звичайному телевізорі, до якості HDTV йому далеко.

Додаткова функція — плазмові телевізори здатні приймати VGA і SVGA сигнали при роботі з комп’ютером. Відеогра на плазмовому екрані дає приголомшливий «ефект присутності».

Завдяки унікальній технології, яка використовується в плазмових телевізорах, на якість зображення не впливають магнітні поля, наприклад, від близько розташованих динаміків.

Недоліки:

Деякі плазмові панелі не мають TV-тюнера. Для перегляду телепрограм доведеться купувати його додатково.

Через особливості фосфорного покриття може статися «вигорання» екрану при тривалому перегляді статичного зображення. На сьогоднішній день ця проблема багато в чому вирішена, але все ж таки, «плазму» краще використовувати для перегляду фільмів і телепередач, ніж для роботи з комп’ютером. Колишню яскравість «вигорілому» екрану повернути неможливо.

Для світіння газу потрібна напруга в сотні вольт, тому плазмова панель споживає багато енергії, при цьому система досить сильно нагрівається. Охолоджувальні вентилятори виробляють шум.

При цьому плазмові панелі залишаються одним з найбільш своєчасних і затребуваних товарів. Легкі, плоскі і стильні, вони чудово виглядають в будь-якому інтер’єрі. Ціна на них постійно падає, а розміри екрану до цих пір перевершують показники конкурентів.

Read Full Post »